У відгомоні осінньої сльотави,
В капелиночках холодного дощу,
Скаже осінь твердо й величаво:
"Я нікому суму не прощу!"
Осіь, осінь,-це ж моє сердечко,
Ти не край його своїм дощем,
Бо зима вже зовсім недалечко,
Не лягай на серці тягарем.
Дай ще порадіти любій милій волі,
Й сонячним потішитись денькам,
Не вмивай дерева-вони замерзлі й голі,
Спокій дай своїм сумним сльозам.
Як тебе злорадну в серці полюбити,
Щоб ти не шукала в серці сумоти?
Може перестанеш гіркі сльози лити,
Коли вже зрозумієш, що пора піти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209724
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.09.2010
автор: Межа реальності