А осінь я любила двічі...
Зла заздрість кралася під двері
І підлим поглядом СальЄрі
Фатально б'є і ще калічить.
Сальєрі знав свогО гріха,
А заздрість — невиправна злоба.
Вже й осінь — болісна хвороба...
Під звуки Моцарта стиха.
Все. Тепер цілком впадУ в поразку
Твоєї тиші золотої,
Бо заздрість в нашому двобої
Вже прорекла собі фіаско.
Звучанням тиші лишу згадку,
Тобі на щастя, - не на зло,
Бо як би в світі не було,
Не пізно йти і йти спочатку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2010
автор: Марічка9