Скажи, мала, ну скільки тих років
Дано нам просміятися з тобою?
Ти як дитина ще чекаєш див,
Але вода лишається водою.
Та хто сказав, що треба нам вина,
Хіба вино лишає щось на згадку?
А ти спадаєш з кінчика пера
У речення, яке не має крапки
Скажи, мала, у тебе є страхи?
Бо я не вмію вчасно бути поруч,
Сьогодні ти не боляче вкуси,
І страх зніми рукою, ніби обруч.
Настане ранок - сонце обпече,
Але ж ми знали вічності ліміти.
А доти - просто оголи плече.
Дозволь вкусити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2010
автор: Ольга Кричинська