Я розтягую час,
розтягую, розтягую...
коли торкаєшся мого плеча.
Мене притягуєш
магнітними очима.
Останню краплю залізного серця
п"єш мов відвар.
А я розтягую час,
ростягую нитку сталеву.
Лігатури терпіння і волі
зміцнюють мої нерви.
Сьорбає ніч останню краплю,
Підпечений місяць мов картоплина
Лягає в долоні, живить сутність,
аби тримати було сили
на простирадлах ночі й дня
палаючий дамаск любові!
Я розтягую час,
нема рахунку тим хвилинам,
коли торкаєшся мого плеча,
а я тримаю над світами
над цим і тим,
між полюсами
болюче і святе - Кохаю!
І час зникає,
коли торкаєшся мого плеча...
06.09. 2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2010
автор: gala.vita