Яскраве небо. Тиша. Ніч.
Свічки цідили жовту лаву...
Ні поглядів, ані облич –
Сплелися мрії і октави.
Не вчився, навіть нот не знав,
Але дано було літати.
І він не грав, він поринав
В безсмертну місячну сонату...
Пестили пальці ніжних рук,
Струни акордами тремтіли...
Биття сердець, шалений чистий звук...
І інструмент – слухняне біле тіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2010
автор: Віктор Нагорний