Лише тобі ця риса притаманна:
У кольорах золотогранної пастелі,
Осіння нота плаче завершальна,
І будить зиму в сніговій постелі.
В беззвучній музиці сховалась круча,
Зірветься вниз з понурих віт краса,
Невинна , в"януча, скороминуча,
Її погублять сірі небеса.
В нетлінних образах, в подобі тлінній,
Розрада й біль в самотності єства:
Я - в насолоді від краси осіннього падіння!
Я - в розпачі від смерті кольорового торжества..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209544
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.09.2010
автор: Межа реальності