Я чомусь не сприймаю того що робиться в світі.
Чому дарують каміння замість віршів, замість квітів?
Замість хвилини уваги – гаманці відкривають
І живуть час від часу, і мають, а не кохають.
Я не сприймаю безчестя, я зневажаю зухвалих
Вони незаймане щастя поміж рахунків сховали.
Вони не знають поваги, не потребують культури,
Колись були теплокровні, тепер безликі фігури.
І все одно відчуваю, що то закінчиться скоро,
То буде, звісно, не завтра, як не було позавчора.
І перетвориться сірість на кольорову палітру.
До чого ж хочеться чорне переробити на світле!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209439
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.09.2010
автор: Віктор Нагорний