Собою підпираючи старий паркан,
Дивуюся, як швидко гуркотять колеса.
А осінь росклада смішний багаж,
Розвішує червону і руду танцюючу одежу.
Метаморфози виглядають зі шпарин,
Холодним поглядом зелених слив.
Небесне яблуко украв баран дурний,
Десь покотив, сховав, а може з"їв.
Біжу на випередки з часом, рву галуззя.
Ковтає горизонт стовпи й дахи...
Ах осінь, тобі я рада, мов подружці,
Але любов моя, любов моя не ти!!!
Сьогодні народилась, птахою кружляю,
Перемагаючи спокуси, лінь, страхи,
Росту, напившися любові з небокраю,
У тебе на долонях наберусь снаги...
Хай в"ється виноградним вусом час,
І гроном золотим лягає у підкочений поділ.
А осінь, бачу, світ бере на абордаж.
А я тікаю, щоб лягти віршем на стіл!!!
04. 09. 2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209261
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.09.2010
автор: gala.vita