Дурний вітер штовхає у спину.
Ну куди ж я тепер піду...
Отак серед світу тебе покинуть...
Краще ти все забудь!
...забудь...
Забудь мої ласкаві білі руки
і їхні рухи...
І навесні, і восени,і взимку.
Забудь мене і ще раз влітку
і майже голу, і смагляву,
Забудь волосся водограї,
моє веселе ластовиння
на носику, на щічках...
І поцілунків зграю звичних...
Забудь мої ніжки,
парижські панчішки,
І біле трояндове ліжко...
Краплиночки втоми
і все, що знайоме.
Забудь!!!
Вітер дурний штовхає у спину.
І я розгублена лечу...
І голос твій летить знайомий:
"Чи ти дурна, чи непритомна?!
Іди, мала, лети в обійми!!!"
Втираю очі і мовчу,
В твоїх руках розгублено мовчу...
31082010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2010
автор: gala.vita