Дай Боже ноги, а чорт колеса,
Так швидше утечу я звідсіля.
Не до вподоби ця ваша меса,
На шиї стягується щось петля.
Такі то справи: втомивсь і далі
Блудити світом що мені чужий,
Беріть в долоні великі палі,
Каміння в руки й сильніше бий!
Я хочу вмерти, життя для чого
Коли для Бога… А чи він є?
Нема нічого в світі святого,
Кому потрібне життя моє...
Лише комаха, яка людина? -
Зараз такі лише відчуття.
Усе як мить, смерть швидкоплинна,
І де для мене баланс життя?
Коли, сьогодні? Та ні, не треба!
Ліпше зі світлою головою ранком
Побачу я востаннє неба,
І попрощаюся з світанком.
А може все ж таки, а може:
Він втримався ледь-ледь на прірвою.
Спасибі тобі за це, мій Боже,
Чи все ж таки зробив власне своєю вірою?
29.08.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208490
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.08.2010
автор: КРІПАКОС