Складаю солодкі зернятка.
одне - золоте,
інше мідне,
а ще одне, просто красиве.
Так, заберу ще й бурштинове серце...
Складаю у скриньку з кришталю,
викладаю в рядочок,
а на весні ці малі насінинки
ляжуть у грядку,
у лоно земне
і проростуть...
Розштовхає плечима грудки
тендітний росточок.
І він питиме дощ і ковтатиме вітер,
буде мружить листочки
зелені соковиті стебельця -
Це літо!
І літо заквітне приємно...
Так буде завжди!
Навідь коли
мене вже не буде,
літо знов
проросте!
27.08.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2010
автор: gala.vita