вже світає
майже ранок
не сплю
йду
вітер теплий стукає в повіки
похмілля після вина і твоєї усмішки
згадуються кадри
коли ти спала а я слухав тебе
я розглядав контури твого обличчя
і не спішив жити
просто тримав час у своїх руках
просто насолоджувався красою
і нічого не міг зробити
тільки попрощався, коли йшов до п’яної осені
чекати тебе і твоїх рук
ось, що залишається мені робити
на сам кінець скажу що я вже на своїй базі сновидінь
засинаю з думкою про те
що проснувшись буде похмілля від тебе
і ти мене врятуєш від нього
на добраніч
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2010
автор: Роман Штігер