Мені твоє лице таке знайоме,
Таке близьке… До болю, аж до сліз!
У скронях б’є відлуння злого грому
І душу рве нещадний час навскіс.
Твоє чоло, і очі, і волосся…
Твої слова, думки (твої думки!)…
Мені із перших хвиль тоді здалося,
Що знаю я тебе крізь всі віки.
Ти можеш не впізнати дивних ліній
У мене на оберненій руці,
Мені твоє лице таке вже рідне,
Що сльози просто тануть на щоці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2010
автор: Halyna