Я тобі це не в докір скажу,
Просто думка пекуча бентежить:
Коли перейшов ти межу,
За якою ніщо не тривожить?
Кожен день мій вмира в боротьбі,
Я щоденно борюся з собою,
Як же вдалося тобі,
Совість продати без бою?
Що було для тебе святе,
За що ти віддав би і душу,
Тепер, як повітря пусте,
Як камінь,що я вже не зрушу.
Лиш холод в очах, й байдужості тінь,
Що скоїлось хлопче тобою?
Всміхатися лінь і плакати лінь,
Чому зачерствів ти душою?
Міняється час, зміниться світ,
Та хіба ж це достатня причина,
Щоб в серці зростити холоду лід,
Й залить гіркотою полину?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205297
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.08.2010
автор: Межа реальності