Цілує осінь яблуневу стиглість
в золочені обвітрені уста.
Ще хмара сонця випити не встигла –
за обрій повертається пуста.
Ще небеса на блюдці дня розлиті,
ще вітер хлюпа теплу даль в лице.
Гойдають синь легенькі білі ниті,
нагадують: не літо -
осінь це…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204830
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.08.2010
автор: Omega