Калюжами чалапа, наче чапля,
під чорною чадрою чахла ніч.
Хлюпочеться, печально шепче, плаче -
здичавів час од вічних протиріч.
Регоче сич, пророчить неминучість.
Чорніють кучері колючих чагарів -
мов чапараль пробачень і розлучень.
Як у чистилищі - хоча б не очамріть!
Дірчавіє чадра чаклунки-ночі,
гучніше чути чавкання дощу.
Душе моя, чи хтось тобі зурочив?
Шепочеш: - Ша!... Я тишу полощу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204820
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.08.2010
автор: Omega