НТТР/:
Я зникаю в дощi. Так легко розчиняються руки, як з цукру. Такi легкi сльози.
Вiдчуваю обтiчнiсть свого тiла. На дощi -- холодна обтiчнiсть, на твоєму тiлi --
гаряча обтiчнiсть. Н2О безупинно змочує волосся і я, просочуючись глибокою
синню, втрачаю остаточно будь-яку зовнiшню симпатичнiсть. Займаю у цiй
тотальнiй зливi свою динамiчну нiшу, форма якої постiйно залежить вiд
характеру моїх рухiв. Пiдстрибую i, перш нiж хляпнутись вже мокрими кедами в
калабанi, схоплюю момент невагомостi i розтягую його як завгодно довго.
Застиглi краплини виглядають прозорими кулями. Ситцевi сутiнки, концентричнi
кола i я серед мiльярдiв куль. Мiльярди нагострених жал. Мiльярди шансiв
вмерти__ I в наступний момент вривається гучна музика, щось ривкове зi
С.К.А.Й., i ударною хвилею зносить весь дощ пiд укiс.
Водянi канати вриваються в землю, темнi пасма волосся обплутують змiями плечi,
вуха, щоки, i в кеди стрiмко вливається порцiя жалючого холоду. I в мене з
грудей вириваїться захват. Лягаю на брукiвку. Одна лiнiя. Link.
www.dosc y misti.if.ua. Красиво. Хочу стати фiнiшем польоту очманiлих фей.
Талiю огортають бруднi потоки, а окремi краплини падають просто в горло. Ти
лягаєш на брукiвку поруч. Пiдсуваєшся зовсiм близько, лягаєш на мене i
накриваєш полами мокрої чорної шкiряної куртки. Два наркомани. Як ми можемо
витримати нараз таку нескiнченну кiлькiсть доз? Холоднi уколи. Ти притуляєшся
щокою до моєї щоки i я чую, як тремтять твої м'язи. Стрiмко паде дощ. Припиняєш
тремтiти на момент. I ми одночасно закриваємо очi. Момент надвагомостi. I ти
можеш розтягувати його як завгодно довго. "До ста вiчностей, до ста вибухiв у
головi..." А потiм вкрай здирається завiса, тече агресивне "Полинове поле", я
хочу дихнути, але ти лежиш на моїй груднiй клiтцi. I я хапаю мокрим ротом
повiтря, аж поки очi не наповнюються танцюючими метеликами. Вiдчуваю лише дотик
важкої куртки i твою долоню, яка стиснула мої пальцi. I падаю. Калабанi.
Вiд'єднання вiд Internety. Ми обоє прокидаємося в раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2010
автор: Тетяна Запорожець