Ось звук дощу – тріскучий і нудний –
аж вирватися хочеться назовні,
вдихнути грому, свіжості озону,
хоч доведеться мокнути під ним...
Ось тиша, що немає в світі тиш,
таких, як ця – глибока і тривожна...
Її, мов кулю, пережити можна –
коли ти в неї кулею летиш...
Онде зоря – холодна і бліда –
зірветься раз і зойком озоветься
востаннє у чиїмсь розбитім серці,
коли до нього вторгнеться біда...
У тиші тиш, у темряві ночей
є промінь Богом даний, що не гасне.
Він там, де поміж двох квітує щастя –
у глибині закоханих очей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204715
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.08.2010
автор: Omega