Він дуже глибоко у душу їй заліз
Зважав, але продовжував писати.
Він знав, що буде боляче до сліз,
Тому не все давав її читати.
Писав про все, про все що в нім жило
Про мрію, що ніяк не може статись.
Про те що відбулось, про те що вже пройшло,
Про те, що аж ніяк не може розпочатись.
Його рядки комусь були чужі,
Когось чіпляли за душевні струни.
Він друкував, не маючи межі,
Коли при зорях, а коли в безлунні.
Він щось важливе у її життя приніс.
Читала, слухала, на вірші спонукала...
Він дуже глибоко у душу їй заліз.
Вона кохала – і не відпускала
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2010
автор: Віктор Нагорний