Мій край на краю країни –
Покраяний дар раїний,
Опалий вишняк у раю,
Від світу сього відмінний,
Палимий, але нетлінний.
Край вічно стоїть на краю.
За крайність таку боюся;
За доччині коси русі,
За внуччиний сонячний сміх;
За синову чорновусість
Горою я стати би зміг.
А що за Дністром? В Молдові
Пісну мамалигу вдови
Три рази щоднини жують.
Там дойни тужливі зови.
Щоб бути живим в Молдові,
Вже нирки свої продають.
Така світом править крайність:
Невігластво, наркоманність.
І мла мафіозна скрізь.
А злочин прощає давність,
А правда проща обманність.
Віз срібла – за море сліз.
А в нас над Дністром в Поділлі
Сміх, радість пішли в підпілля.
І люд за кордон утіка.
Безділля таке. Безвілля.
І вже не водою – біллю
У світ витікає ріка.
Горою стримить безчинність.
Безчинність та безпричинність,
Що з вісі зривається світ.
Невдячність – одна невинність.
Безбатьківство та безсинність
Лячні, як новий завіт.
Вкрай крайність оця безкрая,
А люд мого краю скраю.
Чи крайнощам буде край?
В журі я словами граю.
А що я робити маю?
Танцюй, веселися, грай!
Вкраїну єдна й Молдову
Безкрай-течія дністрова.
Ріднить все живе вода.
Ще дойни плакучі зови,
Бандури глибоке слово,
Та крайнощі та біда...
Мій край на краю країни,
Покраяний дар раїний.
Мій край на краю біди.
Мій люде від всіх відмінний,
Палимий, але нетлінний,
Світами не заблуди!
А ще я тобі бажаю:
Ніколи не бути скраю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204607
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.08.2010
автор: СавчукМикола