Це Україна - країна у якій живу.
Це корабель на якому я пливу...
І я не маю підстав його не любити,
Хоча інколи хочеться знищити, розбити...
Цю дику, нелюдську систему,
Цю стару до дна зігнилу схему...
Згідно якої ми живем.
Я знаю не можна залатати дорогу якою ми ідем,
Ідем давно вже кілька сотень років.
Але так хочеться спинити шалений біг цих часових потоків,
Які несуть кудись у даль....
А на серці підсвідомо живуть туга і печаль.
І я не знаю чи вдасться нам хоч щось змінити,
Але свою чашу мусить кожен з нас допити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204456
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.08.2010
автор: Той,що воює з вітряками