Кожна дорога веде.
Знов і знов зупиняючись в часі,
заходжу в бюро знахідок і гублюся:
де та стежина до твоїх очей?
Кожна дорога живе,
вабить своєю піснею мандрів.
А десь у глибині натовпу тужить
самотній твій голос міста.
Кожна дорога зводить,
зіштовхує ліктями перехожих,
стуляє серцебиття, тіла, погляди...
І твої теплі очі посеред храму.
Кожна дорга дає
відповідь, сподівання, марево...
А десь у глибині мого серця лоскіт
від доторку п"янких очей ...
Розгублені подорожні хвилини
злипаються у вервечку днів і тижнів
беручися за руки, натрапляють на шлях,
який знайде тебе і мене.
03.08.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204189
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.08.2010
автор: gala.vita