Я буду неодягнена і світла,
мов світанкове небо в далині,
Я на твоїх долонях, мов перлина,
мов та пелюстка лотоса в росі...
Мене збираєш в оберемки ,
немов цілющі чарівні стебельця,
і дикий мед у лісі темнім
тобі лікує душу, тіло й серце...
Я буду ароматом світу,
як та пір"їна лоскотатиму уяву...
Уловлюють чутливі ніздрі
шовкові ноти невагомо-пряні...
Так де те світло тисячі світил?
ти йдеш на запах мускусу й фіалок.
занурюєш уяву в лісові смаки,
мене очима світлу поглинаєш...
Хапаєш трави в оберемки.
Вербове віття гнеш під себе.
Великими руками світу,
мене, мов обрій, затискаєш...
...я з мушлі дістаю тобі перлину...
...торкни шовкової поверхні полотно...
...твердого перламутру таїну розкрий...
...флакончк чарів приховай на дно...
...я буду непомірно світла...
...я буду ароматом світу...
30.07.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2010
автор: gala.vita