Цвіте літо, п"яніє в обіймах краси, -
Долу сяйвом торкаються зорі, -
Лише серце осліпло, - крізь призму сльози
Світ вбачає в зрадливому горі.-
Не збагне, нащо щастям колись нарекло
Пристрасть ту, що стривожила долю
Та вживляло так в себе її і жило, -
Не набУло нічого, - крім болю.
Бридка прикрість засіла вогнем і пече,
Розтинає розпеченим жалом, -
Нащо вірило так... тепер попіл та щем
Поміж згадок за тим, що світало...
Випромінює літо красу і тепло, -
В дощах скупані, шепчуться трави:
Мабуть, СЕРЦЕ сп"яніле від зваби було, -
Наробило собі з неї слави...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2010
автор: grycha