Лине мова різдвяним вітанням,
Благовістом, Великоднем вранці…
…Це за неї батька у кайданах
Гнали у румунську сигуранцу…
Вічне слово у душі по вінця
Плачем дримби й дідових цимбалів…
…На Олену Пчілку за слова вкраїнські
Кандали російські напинали…
За слова – залізо та закови.
За той скарб, що дарувала мати?!
Славлю тиху українську мову
Ту, якою з Богом розмовляти!
Дзвякне суржик псевдозолотавий,
Як розмінна дрібнота монетна.
Никне, як охрипла мокра пава,
Кане в чорні діри запланетні.
Бризни водограєм в мовнім раї,
Слово Котляревського-Енея!
Маю мову я,
якою розмовляю,
І якою
думаю
про неї!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203209
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.07.2010
автор: СавчукМикола