Де туманів легке похмілля
пада веснами в чорне рілля,
де панує громом розп'ята
синь небес і дощів кантата -
в тихий день розвеснілим лісом
вітер хмари сушить розвісив.
На бентежно-зеленім гіллі
розвіваються білі-білі...
Що гукаю - сама не чую:
поміж хмар десь луна ночує.
У промінні яснім далина
срібнодзвонням землі долина.
В грудях тенькає тихо-щемно,
мов на землю зійшло прощення
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203131
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.07.2010
автор: Omega