Минула осінь знов повіяла теплом.
Прикрила хмарами
Іще один болючий перелом.
Не пара ми.
Під чарами
Останнього дощу стікає туш
Тікає дах
Пуста квартира. І холодний душ.
За що ти так?
Он твій літак.
Він небо нам розсік на два шматки
На дві пустелі
Ми будемо дивитись навпаки
На різні стелі
Голі стелі.
Ми будемо прокручувати час
Назад у осінь
Трощити все, що створено для нас
Благаю, досить.
Небо просить
Гарячими палкими іскрами
По щоках б"є
З чужого пластиліну зліплені
Ми є
Моє
Холодне тіло вкрите краплями
Цього дощу
Іди.
Всерівно я тебе не відпущу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2010
автор: Эллен Грин