Втоптавши стежину, через чуже жито, -
Він носив до неї поцілунки скрито.
Житечко зібрали, - визоріла стежка,
Дивного кохання відкрилась мережка.
І дізнали люди, - хто толочив жито,
І йшли пересуди з язиків, відкрито.
Не так кістки його, як її ламали, -
Не знали нічого, а верзли, що знали.
Їх любов "обризли", без мовної норми, -
Обсіяли стежку пустоцвітом чорним
І вона, в зажурі, зітхала, вузенька,
Що гріха набралась, а кохання - жменька...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202949
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2010
автор: grycha