Я зупинився, я зробив ще крок
А потім зупинився назавжди.
Як загнаний скажений вовк,
Йшов навпростець, а міг би обійти.
Куди ішов? Чого шукав в житті?
Що нового хотів у нім знайти?
Забув я мабуть істини прості,
Що кожен хрест свій мусить сам нести.
І на Голгофу на хитких ногах,
Збиваючи їх люто до крові,
Тягнув свій хрест до темряви в очах,
До за топаморочіння в голові.
Забув, а може то чужий?
А може хтось в дорозі підмінив?
Лиш на горі збагнув я, що хрест свій,
Давно.давно внизу я залишив.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1909296572
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2010
автор: Віктор Гала