Я знаю,в світі є сумна
Маленька дівчинка Весна.
Її кохання первоцвітне --
То гарний світлий хлопець Квітень.
Вона його очима знов шука --
А він...він так раптово вмить зника...
І знов одна,і знов сумна
Маленька дівчинка Весна.
Чому раптово він зникає --
Вона укотре вже не знає.
Весна у Квітня запитає,
А він їй так відповідає:
"Я не зникав,я просто стих.
Буває так,що слів простих
Не підібрати,
Щоб сказати
Найголовніше:так,я знаю;
Надіюсь,впораюсь,кохаю...
Ти знаєш,я заради тебе
Себе згублю,лиш плакати не треба...
Повір мені,верну усе,
А інше все -- повітря,то пусте;
Я обіцяю:більш я не поникну,
Від тебе я ніколи вже не зникну.
Тебе убережу від злого Листопада,
Лиш будь зі мною,будь життю ти рада!"
Весна те слухала;мовчала.
Що відказать -- вона не знала...
Його обняла,цілувала.
На нього глянула й розтала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2010
автор: dada_