Може, то причини всі лише у мені, -
Я уже свідомо думати не можу.
Дріб’язком із решти знов наб’ю кишені,
І із сотні тіней я впізнаю схожу.
Я давно втомилась скелі відпирати,
В мене тануть сили, в поті все чоло.
Лиш давай не будем, наче ті примати,
Знов робити вигляд, що усе пройшло.
Мріям піднебесним у мені не місце,
Час зловіщий вперто йде поперед нас.
А в твоєму серці від морозу тісно,
А в моєму серці тісно від образ.
Я свої надії в трунах заховала,
І поклала тихо на сирій траві.
І лише сьогодні я собі зізналась,
Що на кладовищі всі мерці живі.
Навіть, якщо дійсно всі причини в мені,
І, як завжди, правим будеш тільки ти, -
Дріб’язком із решти знов наб’ю кишені,
Й мертвим сподіванням я зведу хрести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2010
автор: Halyna