Були ви, може, поруч - я не знала!
Таке буває з нами , і не з нами.
Нас розділяв лиш крок, різниця в тому,
що потяг мчав мене у невідомість,
а ви зійшли на станції не тій,
й навік ми розминулися в житті.
Без мене ви десь вийшли, отже, я
зійшла одна на станції "Сім'я".
Не ті мене зустріли руки, губи,
не той освідчився, що любить,
не той сказав мені слова не ті...
Ми більше не зустрілись у житті.
Ви залишилися на станції "Минуле",
та я вас так ніколи й не забула.
Усе пройшло, розвіялось, як дим.
Ви в пам'яті лишились молодим
і, як мені колись, вже дамі іншій
свої палкі присвячуєте вірші.
А так мені хотілось вас зустріти
на станції отій, що звалась "Літо"!
Та потяг мчить, літа мої відносить -
вже незабаром полустанок "Осінь"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2010
автор: Omega