Розум говорить:-Зупинись!
А серце слухати не хоче.
Заб'ється раптом,як колись,
Прокинувшись посеред ночі.
Заб'ється швидко,заболить,
І вже сльоза щоку ласкає.
Чому прокинулось,не спить?
Кого в пітьмі нічній шукає?
І не знайшло.А ранок вже
В вікні з пташками розмовляє.
Встаєш із ліжка,все чуже,
А серце все ж чогось чекає.
А розум просить:-Зупинись!
А серце слухати не хоче.
Це було вчора,не колись.
Не повернувсь.І плачуть очі.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007241440
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2010
автор: Віктор Гала