Відчутний подих осені... Летить
листок відпущений, і падає, і гасне...
В останню мить життя свого він, власне,
ще прагне сад собою освітить.
Зітхання тиші в тому пломінці
я теж відчула – якось підсвідомо,
і щира вдячність вогнику рудому,
й листок опалий – в мене у руці.
Назавтра звично не зашелестить,
і контур золотом не вирізьбиться в небі –
лише блакить, холодних днів блакить –
протягнеться від мене аж до тебе.
І порожнечі чутно буде тріск,
мов келишки розбито кришталеві.
Життя промчить на швидкості шаленій,
заливши світ в пекучий часу віск.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202460
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.07.2010
автор: Omega