Липнева пісня вабить знов.
Турбує вітерець мою спідницю,
турбують водограї перехожих,
ледь чутно спека гомонить у скверах.
Тулюсь щокою до твоїх шорстинок,
цілую ніжно, чухаю за вушком
і прислухаюсь, звідки ці години
втікати звичку узяли погану.
Лоскоче вітерець звабливо -
уся йому в долоні упаду...
Я стану деревом, а гілля
знов утоплю в небесному струмку.
Нап"юся пахощів і вволю
піддам тебе любовним втіхам:
залоскочу зеленою рікою -
пірнай у мене серед лугу,
пливи за течією й проти,
зганяй метеликів із лопухових хмар...
Я вислизну з твоїх долонь,
немов розгублена рибина,
а вже за мить тебе хапаю,
мов черв"ячка голодна щука...
Ми гарячкуєм, топлячись в цілунках.
На дно тебе тягну в муляку.
Та я зринаю, плюснусь в позолоту...
Впіймай мене, дурну хвостату...
І день, і вечір, й ночі смуга,
Мов перстень зблиснуть на долоні.
А я вплітаю знов у коси струни
Липнева пісня котиться зпросоння...
23. 07. 2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2010
автор: gala.vita