Ніч міняється з днем:
Ми міняємось з тінню і світлом.
На моєму вікні чути запах
Вина розмарину.
Я не маю куди запропалу
Невдачу подіти,
І свою, і чужу, і нічию
Тривожну провину.
Завтра сонце зійде, -
І ми знов запульсуєм у буднях,
В наших душах мине загадкова
Мигдальна безпоміч.
Я цих днів ні за що не зітру,
Ні за що не забуду,
Де ми були удвох,
Де так тісно стояли пліч-о-пліч.
Ти, прошу, не сумуй,
То все, кажуть, минає із часом:
Ми тікаємо в сни,
Але завтра нам знов повертати.
Ми у дусі своїм нероздільні
І схожі. Нам разом
Ще колись весь цей бруд,
Що як попіл зронився, збирати.
Ніч міняється з днем:
Ми міняємось мовби ролями.
Сонце й місяць ніколи не
Вміли знаходитись поруч.
На розпутті ми десь
Залишились між злими шляхами:
Тобі вправо іти, а мені
Повертати ліворуч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2010
автор: Halyna