Здається, в небо полум’я летить,
пливуть хмарини повагом, нешвидко.
Тримає вітер сонячну блакить,
мов змія паперового за нитку.
Тумани поглинає осока,
хлюпочуть хвилі тихо, мов знічев’я.
Вогонь жар – птиця з лету висіка –
горить минуле – пам’ять незнищенна.
Ще сонячно. Ще в барвах світ буя.
Кружляє лист і вабить вдаль дорога.
-Ходи зі мною, може, я твоя?
…Не знаю…Може…
Все в житті - від Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202009
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.07.2010
автор: Omega