Побудуй мені храм
серед центру ромашки.
І принось з відусіль
аромати далеких мандрівок.
Сувеніри на згадку духм"яні даруй.
І шовкові хустини
легкі ніби мрія, мов сон.
Діставай з океану перлини
і в очі дивись, і в мені пропадай...
Ночі присмак неси на вустах,
торкайся мене мов святині,
мов чудних візерунків на житніх полях,
або мовчазних віковічних моаїв*...
Тихо-тихо торкайся мене.
Піну збивай на моїх берегах,
Афродіту народжуй на острові Пасхи.
І до млості мене забалакай,
заторкай язиками казкових історій...
Золотистий пилок розсипаєш до ніг
наче жертву богам,
щоб здійснились бажання,
щоб загоїлись рани...
Щоб серце жило
серед центру ромашки,
у вічному храмі кохання!
20.07. 2010р.
*Моаи — каменные статуи на побережье острова Пасхи в виде человеческой головы высотой до 20 метров. Изготовлялись моаи в каменоломнях в центре острова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2010
автор: gala.vita