Набухає, як брунька, сонце
в Борисфена пролитих стеблах.
Розполохають бризки сон цей,
бо вода в Борисфені тепла.
Тут Ярило гуляє босий,
наколовши стернею п’яти.
Тут ранкове проміння косе
прикорнем до кози прип’яте.
Тут купальські вогні, як маки –
на долонях жорстких Дажбога,
тут вигойдують щастя мавки,
парубків беручи в облогу.
В прохолоді ранковій зілля
закосичує ранки юні,
тут справляють дзвінкі весілля
стоголосі пташині струни.
Тут посрібленим крапом зшиті
голубих потічків мережки...
Ах, чому з цих часів, скажіте,
заросла в давню казку стежка?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201598
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.07.2010
автор: Omega