Скільки раз говорив, що кохаю тебе.
Мабуть більше ніж триста, не граю...
Я цим словом кохана, не тішу себе.
Та й ціну таких слів, добре знаю.
Але ти ігноруєш, напевно мене???
І у щирі зізнання не віриш...
Тож і доля чомусь необходить тебе.
Та, в яку ти так клятвенно мрієш.
Серед тисяч зірок, мов кораблик маяк.
Я тебе серед натовпу бачу.
Швидко серце моє покохало тебе.
Сподіваюсь тебе я не втрачу.
Ти впевнено скажеш що такий не один.
На тебе мов мисливець полюю.
Твій Божественний образ і в день, і в ночі...
Мов полотна, той Рембрант малюю.
О, як би ти знала, що потрібна мені...
Для щастя мого єдина потреба.
А другі мені що? Так, навіщо вони.
Ти, мій талісман, а я твоє небо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2010
автор: Урюпін Анатолій Іванович