Українонько, сонцевласнице!
Ранком зоряним придонбасишся,
Вітром степовим розлуганена,
Полетиш у світ, пісне мамина.
В гладь ставків-свідчад приполтавишся
І у даль скоріш харків’янишся.
То стаєш ураз подолянкою,
Поліщучкою та горянкою.
У вінку пливеш волинянкою,
Загадковою диво-мавкою.
У ході легкій, бистроплиннице,
Прикарпатишся, буковинишся.
Ти далеких свят віщувальниця,
Вечір стрінеться – галичанишся.
Не лети, прошу, мов пороблена,
З’євроюджена, з’єврохоблена.
На чий світський бал ти посватана
Недоглянута, перелатана?
Не тобі млинці в євромасниці,
Українонько-долевласнице!
В кислих примадонн будеш служкою
Та прислужкою-попелюшкою.
Тоді буть тобі, сумно рину я,
Тарасовою Катериною.
Та біжить дівча. Я - за Катею.
Зупинись, скажи: - Не тікатиму...
Оглянись довкіль, добра дівчино:
Це ж твоя земля-старовітчина!
Це тобі земля обітована,
Українонько забідована.
Майбуття твоє сонцем ясниться,
Українонько-долевласнице!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200941
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.07.2010
автор: СавчукМикола