У тебе впав імунітет
І ти не знаєш, в чім причина?
Тобі потрібен терапевт
З одверто карими очима
Для діалогу тет-а-тет,
Для діагностики синдрому,
Де знаки суму звів поет
В синдром хронічної утоми.
Ознаки ікс плюс ігрек ось
Дають діагноз вже відомий,
Який поставити прийшлось:
Синдром осінньої утоми.
Пульс аритмічний, ніби дощ
По журавлях, що відлетіли.
Душа повірила в ніщо
І поривається із тіла,
Як лист останній із осик
В далекі грізні круговерті.
І ти показуєш язик
Мені, поету-терапевту.
Такий і гострий, і сухий
Як в божевільного Ейнштейна.
І голос дивний і глухий,
Не паралельний даній темі.
Дрібненький трем вощаних рук
Вже приховати ти не годна.
Холодна шкіра – знак гадюк.
А посміхаєшся – Джоконда.
Ознак живих нові зразки:
Симптом один, ось другий, третій…
Так накладалися мазки
До геніального портрета.
У галерею цей портрет,
У схрони пам’яті довічні
Беру, поет і терапевт,
Словесний, ямбовий Да Вінчі.
Автограф ставлю на рецепт
Під строфами медикаментів.
Пора піднять імунітет
До відповідного процента!
Ще підпалити би вогонь
В очах невизначено синіх.
Мені залишиться талон,
Як лист останній на осині.
А на талоні П.І.П. та вік
Не заперечить фактів жодних:
Таємний погляд з-під повік
Та сардонічний глум Джоконди.
Та ще слабкий імунітет,
В крові непевний вміст заліза…
…Лишивсь відкритим кабінет –
Пішла в аптеку Мона Ліза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200781
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.07.2010
автор: СавчукМикола