Не вигадуй ні снів ні подій
і не мрій про цілющій нектар -
все одно досхочу ненап"єшся,
бо раптово розв"яжеться вузлик
і вибухне світ
фонтаном бурхливого щастя.
Це втікала весна.
Скоромовкою бігла між трав
і губилася десь поміж спогадів літа,
що несло їй в дарунок
два крильця- вузьких і прозорих.
Щоб летіла до Ельфів.
Милувався видовищем червень,
як купались хмаринки
пухнастих кульбабок
у хвилях живого волосся,
яке , ніби море,
розхвильоване ніжністтю.
Його спалахи гасли,
щоб назавтра вражати
своїм лиском поверхню
і слухати пісню
закоханих ельфів,
що живуть коло мрії
і ніколи незнають кінця,
бо вічність їм кожна хвилина...
Це було щастя,
що жило на долонях,
грілось у кутиках губ,
обіймаючи вигини тіла...
Це була Мрія,
біля якої жили єльфи,
які грілись у щасті
і мріяли про вічне кохання.
31. 07. 2001р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2010
автор: gala.vita