Затих мій біль, а може десь сховався.
Я поглядаю в бік на телефон,
Надія ще живе, вона ще не прощалась,
Вона співає з серцем в унісон.
З надією живу і кожен день стрічаю,
А дні безжалісно біжать за небокрай,
І вже звикаю ,що любов втрачаю,
І що колись всьому надійде край.
Та тисне серце і чекаю знову,
І затремтить як в хворого рука,
Від довгожданого, але тепер чужого,
Такого звичного й далекого дзвінка.
© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007121200
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2010
автор: Віктор Гала