Сніг розтанув в степу не лишилося й сліду,
Пролетіли роки, бачу їх мов у сні.
Я втомився мабуть, я нікуди не їду,
Одиноко стою на зупинці своїй.
Проїжджають авто, літаки пролітають,
Вдалині чути стукіт вагонних коліс,
Добре знаю, мене вже ніхто не чекає,
Я стою і наспівую пісню під ніс.
Тільки пам'ять не хоче мене відпускати,
Тільки сни про дорогу, та цокіт копит,
Запряжу я коня, щоб від себе тікати,
Утечу десь у поле, де вже не болить.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007097230
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2010
автор: Віктор Гала