крила альбатроса
смакує тобі білий морок,
скажені захриплі думки
сновигають немов потвори.
в лещата стискають рядки...
смика за лікоть ранок -
самопожертви його невчасні
сіється крізь фіранки
відверте сонячне щастя...
самотньо-несолодка кава
сичала й пінилась брутально,
знов обпікалася, незграба...
- на дні прозріло віщування.
як той забутий відголосок,
портрет знайомий - чи вгадаю?
розправить крила альбатросу
шалена хвиля небокраю...
2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2010
автор: gala.vita