На твоєму обличчі немає калюж і потоків.
тонкострУмінні зливи проходять по ньому наскрІзно.
І тому я пускаю кораблики висохлим руслом -
по піщаному дну, проступаючому острівками
у глибоких очницях, зарослих ясною блакиттю.
І радію із того, що кораблики ці не розмокнуть,
що вони допливуть до рожевого обрію втіхи -
до твоєї ясної, як літній світанок, усмішки
і закинуть свої якори біля самого сонця,
і стоятимуть там, аж допоки ти це їм дозволиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199705
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.07.2010
автор: Tara Maa