Зайнялися між диких груш
промінців язики ігристі.
Горобина вдяглась в намисто,
і шипшина - її не руш!
Кучеряво- охриста осінь.
Обриває листки листопад.
І колючі дощинок оси -
як назустріч тобі ступать...
Чи то хміль до останку спитий,
що на дні, чи вдаю - байдуж?
Грім - як в душу б'є кінь копитом,
блискавками ціляє дощ.
Ще краплинами він тріпоче,
ще отак - до лиця лицем.
Щезни все! Тільки очі... очі -
світ замкнувши тугим кільцем.
Тільки ти. Тільки я. Так п'янко
межи нами слова мовчать.
Осінь - часу чарівна бранка,
полохлива душі печать
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2010
автор: Omega