Зірви останній спраглий поцілунок,
Вкради його, як серце вкрав неждано.
Я з відчаю благаю про рятунок,
Що можеш дати тільки ти, коханий.
Спесивими думками я вже сита,
До болю пригоріли ті вагання.
І треба ж ненавмисне так уміти
У бій звести ненависть та кохання,
Примусити палати від розпуки,
Звертати до землі сумні зіниці,
І знов робити різко зайві рухи
Для того, щоб здолати міцність криці.
Не треба заспокоювати марно
Давно уже знецінене сумління,
І більше не кажи, яка я гарна,
Щоб знову втамувати примх веління.
Законами, підтвердженими рідко,
Я перша буду завжди і остання.
І треба ж нащось знову так робити, -
У бій звести ненависть та кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2010
автор: Halyna