Біла ворона.
«Ти Дон Кіхот» – так прозвучало від поета,
І паралелі малював: що я - це він!
Із піхов меч і на млини, через тенета,
І проти течії потужної - Гольфстрім.
Відкрив забрало, в руки меч, і у запалі
Шукаю правду, не жалію битих ніг.
Забув про вік, веду війну, горю в заграві,
Хоч перемоги смак відчути ще не зміг.
Нужденним грітиму я руки у долонях.
Не підтасую гарне слово під момент.
В обхід не йду, і не блукаю у основах,
Старорежимний, несучасний, рудимент.
Нехай сміються в очі білої ворони,
Таким родився в рік завзятого Бика.
У болях падаю, не маючи соломи,
Як б’ють у спину. Заганяючи кілка…
27.06.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2010
автор: Олексій Тичко